Артеріальна гіпертензія, також відома як гіпертонічна хвороба - це стан, при якому артеріальний тиск постійно або періодично підвищується понад нормальні значення.
Причини гіпертонічної хвороби
Причини розвитку гіпертонічної хвороби можуть бути різноманітні і часто є результатом комбінації декількох факторів. Генетичні фактори можуть грати роль у схильності до гіпертонії. Її ризик зростає після 40 років. Нестача фізичної активності, неправильне харчування (особливо вживання великої кількості солі, алкоголю), куріння та стрес також сприяють розвитку гіпертонії. Деякі захворювання, такі як хронічна хвороба нирок, захворювання щитовидної залози, цукровий діабет, високий рівень холестерину та інші медичні стани, можуть призводити до артеріальної гіпертензії.
Важливо відзначити, що у багатьох випадках гіпертонія може розвиватися без конкретної видимої причини. Контроль артеріального тиску, здоровий спосіб життя та регулярні медичні обстеження можуть допомогти у її попередженні. Якщо у вас є підозра на гіпертонію або інші проблеми з артеріальним тиском, важливо звернутися до лікаря для відповідної діагностики та лікування.
Ступені артеріальної гіпертензії
Артеріальний тиск може змінюватися в залежності від віку, статі, фізичного стану та інших факторів. Його показники у нормі становлять до 120 / 80 мм рт.ст. Найбільш поширена класифікація гіпертонічної хвороби створена за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Ступінь 1 (легка): артеріальний тиск 140-159 / 90-99 мм рт. ст. Ступінь 2 (помірна): артеріальний тиск 160-179 / 100-109 мм рт. ст. Ступінь 3 (важка): артеріальний тиск 180 / 110 мм рт. ст. або вище.
Стадії артеріальної гіпертензії
Стадія 1: Немає уражень органів-мішеней, безсимптомний перебіг. Стадія 2: З’являються симптоми ураження органів - судин, серця, нирок. Органні ураження можуть включати пошкодження судин, яке призводить до атеросклерозу, серцевої недостатності, хвороб нирок, проблем зі зором тощо. Стадія 3: Важкі ураження органів-мішеней.
Лікар визначає ступінь та стадію гіпертонії на підставі декількох визначень артеріального тиску, результатів фізикального обстеження та додаткових методів, таких як електрокардіограма (ЕКГ), аналізи крові та сечі, для визначення можливих органних уражень. Лікування і підходи до контролю гіпертонії можуть різнитися в залежності від ступеня та стадії захворювання.
Первинна артеріальна гіпертензія (ПАГ)
Термін "первинна" вказує на те, що артеріальна гіпертензія є самостійним станом, а не симптомом іншого захворювання чи патології. Хоча конкретні причини ПАГ не завжди точно встановлені, існують кілька чинників, які можуть сприяти її розвитку. Спадковість, вік, расові, етнічні чинники та спосіб життя грають важливу роль. Фактори ризику, такі як неправильне харчування з високим вмістом солі, низька фізична активність, зайва вага і надмірне вживання алкоголю та кави, стрес, тютюнопаління також можуть сприяти розвитку гіпертонії.
Вторинна артеріальна гіпертензія
Вторинна артеріальна гіпертензія є симптомом чи наслідком іншого захворювання чи стану. На відміну від первинної гіпертензії, де причина часто невідома, вторинна гіпертензія має чітку причину. Захворювання нирок, наднирників, патологія щитоподібної залози, феохромоцитома, гіперальдостеронізм, атеросклероз, васкуліти, а також прийом окремих лікарських засобів, таких як глюкокортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати може призвести до вторинної гіпертензії. Діагноз вторинної артеріальної гіпертензії вимагає детального обстеження лікаря, а терапія зазвичай спрямована на лікування основного захворювання, що призвело до гіпертензії.
Лікування гіпертонічної хвороби
Лікування артеріальної гіпертензії спрямоване на зниження артеріального тиску до безпечного рівня, а також на управління факторами ризику та захист від ураження органів. Важливо відзначити, що план лікування повинен бути індивідуалізованим і розроблятися під наглядом медичного фахівця. Лікування артеріальної гіпертензії зазвичай включає лікування основної причини, а також застосування антигіпертензивних лікарських засобів для контролю артеріального тиску, серед яких діуретики, бета-блокатори, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (і-АПФ), блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) та кальцієві блокатори.
Моніторинг та самоконтроль
Пацієнтам рекомендується регулярно вимірювати артеріальний тиск вдома та вести щоденник.Рекомендується зменшення вживання солі у раціоні. Регулярна фізична активність також сприяє контролю артеріального тиску. Рекомендується принаймні 150 хвилин занять помірної інтенсивності або 75 хвилин інтенсивної аеробної активності на тиждень. Зниження ваги може впливати на зниження артеріального тиску.